П`ятниця, 21.09.2018, 05:59
Вітаю Вас Гість | RSS
Сайт ЗДО№6 "Сонечко" м.Ужгорода
Головна | Консультації для вихователів | Реєстрація | Вхід
» Меню сайту

» Статистика

   

№ з/п

Зміст роботи

Термін

Відповідальні

1

2

3

4

1.

"Взаємодія дошкільного навчального закладу і початкової школи – крок до успішного майбутнього дитини".

 

 

вересень 2017

Афоніна Л.М.,

завідувач

2.

Дитяча психологія: вимоги і заборони.

жовтень

2017

Бабидорич Н.В.,

пр.психолог

3.

«Хай на Землі панує чистота!»

 

листопад

2017

Афоніна Л.М.

4.

Засоби залучення батьків до екологічного виховання дітей.

 

грудень

2017

Бабидорич Н.В.,

вихователь-методист

5.

Формування самостійної діяльності дошкільників.

січень

2018р.

Афоніна Л.М.

6.

Роль художньої літератури у вихованні дітей і розвитку їх мови.

 

лютий

2018

Демидчук О.В.

вихователь

7.

«Співпраця з сім’єю щодо формування здорового способу життя дошкільників»

 

березень

2018

Бабидорич Н.В.,

вихователь-методист

8.

Здоров`язберігаючі технології, які використовуються у музичному вихованні дітей дошкільного віку

 

квітень

2018

Вікова О.С., музкерівник

9

Діагностика готовності до навчання в школі.

травень

2018

Бабидорич Н.В.,

пр.пихолог

                   

      «Взаємодія дошкільного навчального закладу і початкової школи – крок до успішного майбутнього дитини''
"Шкільне навчання ніколи не починається з порожнього місця, а завжди спирається на певну стадію розвитку, досягнутого дитиною" - Л.С. Виготський
Забезпечення наступності між дошкіллям та школою спільне завдання вихователів, учителів та батьків, здійснювати яке ми маємо у тісному тандемі, враховуючи педагогічний вплив одне одного й висуваючи до дітей єдині вимоги. Лише плідно взаємодіючи, ми зможемо успішно підготувати старших дошкільнят до шкільного життя, а вчителі забезпечать продовження освіти, а не починатимуть усе спочатку. Звісно, батьки мають бути активними учасниками цього процесу.
Перехід дитини з дошкільного навчального закладу до школи є важливим етапом її життя, який пов’язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й з відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей.
Для когось із дітей – ця мить урочиста й піднесена, вони радо йдуть до школи, відчувають вихід на новий життєвий щабель, для інших – величезний стрес, що супроводжується сумом за звичним життям, страхом перед новим середовищем, новими вимогами.
Дуже важливо, щоб педагоги і батьки допомогли дитині усвідомити, що дошкільний заклад і школа є ланками єдиної системи освіти, а все те, що чекає на неї у школі, є продовженням того, чим вона займалася, що опанувала раніше.
Таким чином, основне педагогічне завдання дорослих – створити сприятливі умови для повноцінного життя дошкільника, реалізація ним свого природного потенціалу (фізичного, психологічного, соціального), прояву індивідуальності.
Забезпечення перспективності і наступності передбачає тісну взаємодію педагогів дошкілля і початкової школи, системну роботу з різних аспектів.
Інформаційно-просвітницький аспект
– визначення вихователями і вчителями напрямів розвитку, виховання та навчання дітей на кожній наступній сходинці освіти;
– ознайомлення педагогів з новітніми технологіями, програмами навчання та виховання обох ланок освіти (для старшої групи дошкільного закладу і першого класу початкової школи)
– вивчення педагогами дитячого садка і школи особливостей розвитку дітей на перехідному етапі.
З метою реалізації цього аспекту наступності ми використовуємо такі форми взаємодії у педагогічному колективі:
– засідання педагогічної ради та наради при директору;
– взаємний обмін розробками;
– спільні засідання творчої групи вихователів та учителів початкових класів.
Психологічний аспект
– визначення педагогами й психологом специфіки переходу від провідної ігрової до навчальної діяльності;
– здійснення єдиного медико-психолого-педагогічного контролю за динамікою розвитку дітей;
– дослідження рівня готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі, аналіз їх процесу адаптації уже в ролі учнів 1-го класу.
Форми взаємодії: семінари, семінари-практикуми, спільна робота психолога та педагогів.
Методичний аспект
– взаємне ознайомлення з методами й формами навчально-виховної роботи зі старшими дошкільнятами та першокласниками;
– використання однакових методів та прийомів роботи з дітьми з розвитку мовлення, математики, ознайомлення з навколишнім, фізичного, естетичного, соціального розвитку.
Цей аспект успішно реалізуємо через такі форми спільної роботи педагогів дошкілля і школи:
– взаємовідвідування занять та уроків з подальшим обговоренням;
– проведення семінарів-практикумів з певних методик;
– обмін передовим педагогічним досвідом роботи.
Практичний аспект
– попереднє знайомство вчителів зі своїми майбутніми учнями;
– кураторство вихователями своїх вихованців;
Форми реалізації:
– проведення «днів відкритих дверей» в дошкільному закладі та школі;
– відвідування свят у школі (День знань, Свято Букваря, останній дзвоник);
– відвідування вчителями старшої групи, спостереження за дітьми на заняттях та в повсякденному житті;
– бесіди з дітьми та їхніми вихователями;
– організація спільних концертів, спортивних змагань;
– спільне виготовлення дошкільнятами та учнями іграшок та книжок.
Підсумком співпраці педагогічних колективів є спільна педагогічна рада вчителів та вихователів, на якій педагоги аналізують результати підготовки до школи, прогнозують подальшу взаємодію.
Така системна робота не лише забезпечує кращу підготовку й безболісну адаптацію дошкільнят до навчання в школі, а й сприяє вдосконалення фахової майстерності педагогів, налагодженню дружніх стосунків між колективами дитячого садка та школи.

 

Дитяча психологія: вимоги і заборони   

Кожна людина в своєму повсякденному житті підпорядковується будь-яким стандартам і нормам, в це число входять також обмеження і заборони. Одні продиктовані на основі моральних норм і законів, а інші особливостями здоров'я і міркуваннями безпеки. Приходить момент, коли дитина починає осягати в суспільстві цю премудрість життя. Отже, вимоги і заборони в сімейному вихованні дітей - тема розмови на сьогодні.Це дуже не простий період життя дитини, він тепер дуже часто від старших чує слово "не можна", а якщо раптом не послухається, може навіть по попі отримати. Якщо батьки в цей непростий період ведуть себе не послідовно, то він ще більше ускладнюється, наприклад, сьогодні дозволяють, а завтра забороняють. Малюк також не розуміє, чому старшій сестрі або братові можна, батькам можна, а йому "не можна".Дитина, як уміє, намагається протестувати: не слухається, вередує, ламає іграшки - така дитяча психологія ... У цьому випадку необхідно знайти золоту середину, щоб не допустити вседозволеність і щоб не зламати що формується особистість, зайвою строгістю. Для цього потрібно врахувати деякі важливі моменти в сімейному вихованні дитини.

Заборони повинні поширюватися на всіх членів сім'ї.

Наприклад, всім не можна в розетку пхати палець, тому що це для життя дуже небезпечно. Заборони вимагають неухильного виконання, вони гранично строгі. Якщо всі будуть дотримуватися заборони, то це буде говорити про те, що дитина повноправний член сім'ї, як близькі люди. Щоб уникнути складнощів обмеження повинні поширюватися в конкретний період часу на конкретну людину і вимагати точного виконання. Наприклад, тато вміє включати газ на плиті, користуватися гострим ножем, тому він може це робити. Дитина ще не вміє цього робити, тому для нього ці предмети знаходяться в строгому обмеженні.Але заборони і вимоги не повинні виключати можливості пізнання: малюк повинен знати, як працюють дорослі з яким-небудь небезпечним предметом. Покажіть дитині, як добре гострий ніж відрізає хлібець, і поясніть при цьому, що можна порізатися ножем і буде боляче. Дитина повинна вірити і знати, що на відміну від заборон, обмеження це тимчасові "не можна", так як для нього це дуже важливо.

Список вимог і заборон не повинен бути великим.

Якщо ви будете дуже часто говорити малюкові: "Це не бери, то не чіпай, це не для тебе, це небезпечно, навряд чи він буде миритися з цим. Він потайки буде брати ніж, сірники, вставляти вилки в розетки, для того щоб виправити в будинку своє становище. Якщо розібратися, дорослі самі провокують своїх дітей піддаватися небезпекам. Крім цього, якщо дорослі постійно вдаються до заборон, тим самим вони створюють навколо свого малюка "небезпечний простір". У цьому просторі дитина не зможе нормально розвиватися і рости. У дитини можуть з'явитися психологічні комплекси, якщо він постійно перебуватиме в стресовій ситуації і відчувати страх.

Щоб уникнути цього, зведіть до розумного мінімуму кількість обмежень і заборон. Якщо вам важко, тоді всі заборони і обмеження на аркуші паперу, і розділіть їх на три частини:

  • Заради безпеки дитини.
  • Заради збереження сімейного майна.
  • 3.Обмеження, які продиктовані прагненням дорослих відчувати себе спокійніше, вільніше, впевненіше.

Перший пункт - це мінімум "не можна", дотримання якого потрібно домагатися від дитини. За другим пунктом ваш життєвий досвід повинен підказати, як малюка нейтралізувати, щоб він раптом не розбив вазу, зі столу не стягнув монітор комп'ютера, на підлогу не вивалив все білизна з шафи і т. д. Шафи замикайте на ключ, ключ прибирайте. Якщо ні замків, підійде скотч або проста мотузочок. Духи, вазочку, косметику та інші, необхідно тимчасово прибрати з очей. І так далі. Тим самим ви вбережете дитину від небезпек і травм і при цьому скоротіть кількість суворих заборон і обмежень. Ніколи не залишайте в доступних місцях для дитини все ріжучі та колючі предмети, запальнички, сірники, ліки, оцет, побутову хімію і пр. чайник кип'ятіть на дальній пальнику. Погладили, праска прибирайте подалі від гріха.Якщо говорити про третьому пункті, то, безумовно, дорослі мають право на спокійний відпочинок, особисте життя, вільний час, навіть, незважаючи на те, що дитина намагається заповнити собою все життєвий простір. Але існує така істина: свобода одного, це є обмеження свободи іншого. Наприклад, ви дивитеся улюблений серіал і вимагаєте від дитини тиші, навряд чи він визнає це справедливим. Але якщо втомлена мама лягла поспати на годинку, в цьому випадку дитині потрібно пояснити, що поки шуміти не можна.

Необхідно поступово вводити для дитини вимоги і заборони, в день не більше одного. І це слід робити саме тоді, коли дитина почала проявляти інтерес. Приміром, його дуже зацікавила розетка - розкажіть дитині про те, що в ній живе струм, і він дуже не любить, коли пхають пальчики в його нірку, струм може "вкусити". Якщо дитина звернув свою увагу на газову плиту, значить настав час розповідати про небезпеку вогню і газу. Не потрібно лякати дитини, говорите йому тільки про реальні загрози. Не приховуйте від дитини, що він буде плакати, бо це боляче. Але не лякайте малюка уколами і лікарями, тому що намучиться, якщо раптом доведеться в майбутньому дійсно робити ін'єкції. І не брешіть, що з розетки може вилізти хтось страшний і понести в темний ліс. Так як дитина не тільки до розетки буде боятися підходити, але і в кімнату входити. Потрібно уникати слова "не можна" і частки "не", в яких спочатку йде негативний посил. Крім цього, мозок дитини до певного етапу не може сприймати частку "не" і мамині слова для нього набувають зворотний сенс (замість, "не лізь" - "лізь», «не бери" - "бери" і т. д.).Краще замінюйте їх іншими оборотами. Наприклад, вираз "плиту не можна чіпати" замініть на "плиту чіпати небезпечно", а "на стіл не лізь, бо впадеш!" Замініть на "якщо ти залізеш на високий стіл, ти можеш впасти з нього!". Крім цього, не налаштовуйте дитину на негативний розвиток подій. Тому як твердження "вдаришся, впадеш, розіб'єшся і т. д." практично вже говорять про факт, якому залишилося тільки збутися.Якщо дитина буде жити в густій мережі обмежень і заборон, це користі ніякої не принесе. Згідно дитячої психології, заборони і вимоги можуть розвинути у дитини дуже багато комплексів, а також вони геть можуть знищити його, як особистість. Щоб зберегти здоров'я дитини, а також відчуття радості і щастя, постарайтеся знайти золоту середину.

 

       Хай на Землі панує чистота

Кожний період еволюційно-історичного розвитку світу формує свої вимоги до вдосконалення людини і людства, визначає шляхи подальшого руху буття у світі. На сьогодні природа поставила людство перед жорстоким вибором: або радикально переглянути систему своїх взаємовідносин з нею та собі подібними, або зникнути з лиця планети.

Людині важко усвідомити те, що про природу вона знає дуже мало, що вона не цар природи, а лише її складова частинка, яка не творить прав і законів, а змушена їм підкорятися, пізнавати, творчо перетворювати у межах розумного.

Сьогодні можна стверджувати: екологічне світорозуміння формується в процесі засвоєння екологічної культури суспільства, яка відображає досвід взаємодії людини і природи. Засвоюючи елементи екологічної культури, особистість стає екологічно вихованою. Це нова якість особистості, яка виявляється в системі особистісних утворень, у свідомості, діяльності, в емоціях і почуттях.

Настав час, коли основну мету екологічної освіти слід вбачати у сприянні формування доцільної культури поведінки у довкіллі і громадської відповідальності за його збереження, а також уміння приймати правильні рішення розв’язання екологічних проблем.

Провідна роль тут належить батькам і педагогам. Саме вони мають подбати про створення оточення, у якому на особистому прикладі демонструватимуть дітям правильне ставлення до довкілля, разом піклуватимуться про нього.

На думку багатьох педагогів-дослідників, зокрема В. Фокіної,Н.Лисенко, З. Плохій, Н.Яришевої та ін.,у дошкільному віці слід комплексно реалізувати завдання екологічного виховання, а саме:

* виховувати гуманне ставлення до природи;

* формувати систему екологічних знань та уявлень про природу;

* учити бачити і відчувати красу, привабливість кожного елемента довкілля;

* залучати до посильної екологічно-зорієнтованої діяльності.

Вирішення цих завдань забезпечить активне спілкування дошкільнят з природним довкіллям і сприятиме їх соціалізації.

Дошкільний заклад – не «трамплін перед школою», а місток між сімєю і великим світом, з його проблемами, зокрема, екологічними.

Природа з гармонією звуків, фарб, форм, динамікою змін впливає на емоційно-соціальний розвиток малечі. Діти вчаться радіти, захоплюватися красою явищ природи. Дорослі мають пам’ятати, що саме у спілкуванні з довкіллям виявляється індивідуальність дитини. Саме у нього домінує власна активність дитини: вона має вибір за чим спостерігати, кому і як допомогти. Саме в природному довкіллі дорослі і діти навчаються бути разом: дитина є такою, якою вона є, вона може не погоджуватися, а дорослий вчиться до цього пристосовуватися.

Перебування у природному довкіллі забезпечує психологічний комфорт дитини: знімає напруження, краса довкілля викликає посмішку. А це в свою чергу сприяє формуванню життєздатної особи, яка має опікуватись станом довкілля.

Перебуваючи у рідному довкіллі, і діти, і дорослі мають дотримуватися правил природокористування, знати і усвідомлювати їх:

* оберігати рослини, тварин, не брати їх з місця існування;

* дбайливо ставитися до землі, води, повітря – це середовище, де мешкають живі істоти;

* перебуваючи у лісі, на луці, річці, необхідно памятати: там постійно живуть комахи, риби, звірі, для яких це рідна домівка. Тому поводитися слід як у гостях: не смітити, не кричати, не знищувати рослин, комах.

Зрозуміти і усвідомити правила природокористування зможе дитина, яка вміє спостерігати довкілля, відчувати єдність з ним. Тому що вивчення довкілля – це спостереження за станом рослин і тварин у різні пори року, у різну погоду. Спостереження за поведінкою комах, пташок, риб викликає поглиблений інтерес до особливостей їхнього життя. Бажано, щоб у дорослих і дітей був улюблений куточок саду, парку. Споглядання протягом кількох хвилин кожного дня сповнить радістю душу і дорослого, і дитини. Важливо не тільки показати і називати окремі ознаки, а й обов’язково словесно описувати те, що сприймає дитина: відтінки неба, різноманітні форми і забарвлення хмарок, гармонію форм і барв квітів.

Але не тільки красу мають сприймати діти. Наслідки недбалого ставлення до середовища, рослин, тварин, трапляються постійно. Тому у своїй розповіді-скарзі від того чи іншого «страждальця» дорослі можуть звернутися до дітей, викликати у них співчуття і прагнення допомогти. «Страждальцями» можуть бути квіти, зірвані і кинуті під кущ, дерево або кущ з обламаними гілками, зрубане дерево, кімнатна рослина, про яку забули, струмочок або ставок, який засмічують люди.

У кожній сімї повинна панувати атмосфера доброзичливості. Саме колективне почуття доброзичливості виступає тією величезною силою, що сприяє успішній реалізації завдань екологічного виховання дошкільників. Дитину не можна логічно переконати, її можна упевнити лише особистим емоційним досвідом. Тому так важливо, щоб дорослі відчували себе добрими друзями природного довкілля. Діти зацікавлено відповідають на запитання «Чим тобі подобається?» тому дорослий повинен прагнути зясувати – чим приваблива природа для дітей, як про неї можна красиво сказати. Бажано змагатися з дітьми у підборі красивих слів-компліментів. Красивим словом вони навчаються висловлювати свої почуття.

В.О. Сухомлинський радив пропонувати дітям замальовувати побачене, а потім складати казки. Екологічна казка, як одна з форм спілкування дітей з природою. Дитина, навчаючись висловлювати совами свої думки, переконання, розуміє стан довкілля і виявляє особисте ставлення до нього. Дуже важливо привчати дітей турбуватися про чистоту довкілля. Це прибирання території, посадка дерев, прополка квітників, збір насіння квітів, висаджування квітів, розсади рослин. Діти мають відчути, що виявлення турботи потребує значних зусиль, терпіння і знань. Отримавши навіть незначні результати, слід хвалити дітей, порадіти разом, помилуватися змінами, що відбулися.

Батьки можуть сфотографувати роботу дітей під час екологічних десантів і оформити «Книгу добрих справ». Усі добрі справи слід робити не для того, щоб дізналися всі, а для самоповаги, самоусвідомлення себе людиною.

Усі разом ми повинні навчитися діяти відповідно до гасла Грінпіс: «Діяти локально, мислити глобально!» Памятайте, що світло зі швидкістю 300 тис. км за секунду проходить з кінця в кінець лише видимого Всесвіту за 10 млрд років. Що за ними – людство не знає. Земля ж – тільки піщинка, а людина – грудочка живої матерії на ній.

Тож бережімо самі та вчімо дітей берегти, любити і поважати те, що забезпечує наше існування – довкілля!

                                            Засоби залучення батьків до екологічного виховання дітей

Щоб екологічне виховання дітей насправді було ефективним, необхідно якнайактивніше залучати до нього батьків. У процесі ро­боти з ними слід насамперед пояснити необхідність екологічного ви­ховання дошкільників, визначити наслідки байдужого ставлення до цього процесу. Уся робота з батьками має бути спрямована на фор­мування в них уявлень про важливість природи в житті дитини, за­лучення батьків до розвитку в дітей інтересу до природи, спостереж­ливості, допитливості, дбайливого ставлення до об'єктів природи. Батьки мають дізнатися, як у процесі спостережень розширюється світогляд, розвивається мовлення і мислення дітей. їх необхідно пе­реконати в тому, що не обов'язково відводити спеціальний час для ознайомлення з природою, адже дива природи завжди поруч з нами, потрібно тільки вміти побачити їх і навчити цього дітей. А для цього досить лише роззирнутися навколо дорогою в дошкільний навчальний заклад і звернути увагу на мураху, що тягне вантаж у кілька разів більший за неї, на краплинки ра­нішньої роси, що з'явилися на тендітній травинці, на кульбабку, що розкриває свої квіточки з першими променями сонця. А дорогою додому у вечірні години здивуватися, що роси на травичці вже немає, звернути увагу на те, що кульбабка по­вернула свої квіточки до сонечка, яке сідає за обрій, і вже го­това їх закрити на ніч — готується до нічного сну.

Тематика заходів з батьками може бути різною, наприклад:

  • роль авторської природознавчої казки у вихованні дітей;
  • знай і люби природу;
  • як ознайомлювати дітей із природою через авторську казку;
  • казки про скарби лісу;
  • читання казок у сім'ї.

Головне, щоб педагоги про­водили заходи не формально, а спрямовували їх на задоволен­ня потреб батьків та їхніх інте­ресів. Скажімо, під час бесіди на тему «Як ознайомлювати дітей із природою за допомогою ав­торської казки» можна не лише збагачувати знання батьків про засоби ознайомлення дітей з при­родою та про роль авторської казки природознавчого харак­теру у процесі екологічного ви­ховання, а й надавати цікаву ін­формацію про авторів цих казок, зокрема про факти та події, що спонукали авторів до написан­ня казок для дітей. Такий підхід і  підвищуватиме рівень компетентності батьків з питань екологічного виховання дітей, і сприятиме формуван­ню у них інтересу до цієї діяльності.

Щоб забезпечити ефективну вза­ємодію з батьками, слід своєчасно нада­вати їм інформацію про виховну роботу, що проводиться з дітьми в дошкільному закладі. Для цього доцільно оформити інформаційні стенди, на яких можна передбачити такі рубрики:

  • Що ми робимо сьогодні.
  • Треба прочитати.
  • Розкажіть дитині.
  • Просимо взяти участь.
  • Діти запитують.

Окрім цього, у куточку для батьків обов'язково слід роз­міщувати інформацію, наприклад на такі теми, як-от: «Чого не можна робити у природі», «Як спілкуватися з природою», «Пра­ва дикої природи», «Правила безпеки в лісі», «Бережіть ліс» тощо. Цю інформацію необхідно регулярно поновлювати — ба­жано щотижня.

Дієвим методом формування активної позиції батьків щодо екологічного виховання дітей є їх залучення до реалізації природни­чих проектів, зокрема, доручення виконати певні творчі завдання, скажімо:

  • скласти правила поведінки у природі;
  • записати певні прикмети;
  • організувати прогулянку до лісу;
  • провести спостереження за природою й записати, що спо­добалося найбільше, що дивного, цікавого побачили;
  • позмагатися з дітьми в пошуку «незвичайного у звичай­ному».

Для виконання таких завдань батькам разом з дитиною зазви­чай необхідно організувати екскурсію чи цільову прогулянку в при­роду. А щоб такі прогулянки проводилися з найбільшою користю, варто під час тематичних батьківських зборів запропонувати бать­кам прослухати аудіозапис розповідей дітей про екскурсії й прогу­лянки у природу з батьками. Після такого прослуховування потрібно розповісти батькам, на що слід звертати увагу дітей, як згодом збага­чувати отримані знання, читаючи казки.

Наприклад: «Під час прогулянки слід подивитись, як гарно навколо, розглянути квіти, комах, послухати спів птахів, а вдома — прочитати казку про лісових мешканців і відтворити враження від побаченого під час прогулянки. А можна навпаки — прочитати казку про якогось мешканця степу, лісу, водойми, а потім знайти його у природі, порівняти опис у казці із зовнішнім виглядом у реальному житті. Щоразу, коли відкривається гарний краєвид, слід обов'язково помилуватися красою природи й обговорити її «необхідність», значення в житті людини, взаємозалежність природних об'єктів. Так поступово у дітей формується ціннісне ставлення до природи, як цілісної системи».

Така форма роботи допоможе батькам зрозуміти, які враження і знання залишилися у їхньої дитини, а головне — як потрібно орга­нізовувати прогулянки у природу, щоб ці враження стали яскраві­шими, а знання — багатшими і точнішими.

 

» Вхід на сайт


» Пошук

» Архів записів

Бегущая строка

 

» Офіційні сайти
MONU.jpg zak.gif osv.jpg


Copyright MyCorp © 2018